Томаc Гоббс. Війна всіх проти всіх
Лідери бачать у своїх послідовниках партнерів, а не просто виконавців наказів. Тиранія ж стоїть на протилежному полюсі, тирани діють через примус і страх, прагнуть до абсолютної влади і підкорення.
Тиран бачить у людях лише інструмент для досягнення своїх цілей, часто амбітних і егоїстичних.
В ідеалі держава-лідер базується на принципах відкритості та демократії. У такій державі влада сприймає себе як продовження волі тих, хто її обрав.
Держава-тиран символізується тоталітаризмом, утиском прав і свобод. У такій моделі держава часто пригнічує свободу громадян, контролює ЗМІ та переслідує опозицію. Політика такої держави часто ізоляціоністська та агресивна.
Часто можна побачити риси держави-лідера і тирана в одній державі одночасно. Під час війн і страйків вводяться обмеження, і права громадян можуть порушуватися.
Економічна політика держави-тирана часто орієнтована на збагачення незначної групи, близької до влади.
Гоббс стверджував, що за відсутності централізованої влади люди живуть у постійному страху та в стані ворожнечі один з одним. Щоб уникнути анархії та війни всіх проти всіх, люди укладають соціальний договір, погоджуючись передати свої права суверену в обмін на захист і порядок.
Соціальна природа людини передбачає прагнення до утворення груп, розвитку культури і норм поведінки, які сприяють спільному життю та взаємодопомозі. У цьому сценарії війна всіх проти всіх є скоріше винятком із правил.
У країнах, де уряд слабкий або корумпований, закони можуть не дотримуватися належним чином, а правоохоронні органи можуть бути недостатньо ефективними для запобігання насильству, що створює додаткові умови для легкого розгортання конфліктів.
Для уникнення хаосу люди повинні укласти соціальний договір і пожертвувати своїми свободами і правами суверену. Цей суверен або держава бере на себе обов'язок забезпечувати порядок і безпеку.
Так "Левіафан" Гоббса заклав основу розуміння взаємовідносин між державою і індивідуумом. Гоббс представляв суспільство як основу, що складається з різних частин, а державу як могутнього Левіафана, створеного людьми для забезпечення порядку і захисту.
Гоббс бачив державу як абсолютну монархію, аргументуючи, що тільки така форма правління може ефективно підтримувати порядок і запобігати поверненню до анархії. Однак його ідеї про соціальний контракт послужили основою для розвитку більш демократичних теорій у працях таких філософів, як Джон Локк і Жан-Жак Руссо.